ХРЕСТОПОКЛОННА НЕДІЛЯ

 У третю неділю Великого посту, яку Церква іменує Хрестопоклонною, ми приходимо в храм, щоб вклонитися Хресним Стражданням Іісуса Христа, прославити Його Славне Воскресіння. І для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння?
    Четвертий тиждень Великого посту Церква іменує Хрестопоклонним. Слід відзначити, що літургічні особливості цієї неділі аналогічні особливостям двонадесятого свята Воздвиження Хреста Господнього. У цей день ми приходимо в храм вшанувати Хресні Страждання Господа, прославити Його Славне Воскресіння. Та для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння, щоб поклонитися Хресту, на якому Господь звершив наше спасіння. 
   Величний момент виносу Животворящого Хреста настає на Великому Славослов’ї: при співі «Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас» звершується триразове кадіння престолу, після чого проходить урочиста процесія виносу Хреста Господнього через північні врата вівтаря на середину храму. Коли церковний клір співає «Кресту Твоему поклоняемся, Владыко, и Святое Воскресение Твое славим» священнослужителі разом із вірними триразово поклоняються Чесному Древу.
   Святий Хрест залишається на середині храму для поклоніння протягом всієї хрестопоклонної седмиці, аж до п’ятниці, коли перед початком Літургії Передосвячених Дарів заноситься назад у вівтар.
   Ще однією особливістю даного богослужіння є помазання вірян єлеєм, воно відбувається після виносу та поклоніння Чесному Хресту, а не так, як завжди, на полієлеї.
   Та самих тільки знань про літургічні особливості богослужіння неділі Хрестопоклоної замало. Чи можливо вклонятися символу страждань Господа нашого та не усвідомлювати самої сутті Хреста як спасительної сили людської природи? Спасіння всього роду людського звершується на Хресті. «Через хресну смерть нам відкривається вічне життя», - говорить нам відомий богослов Георгій Флоровський.
   За смертю обов’язково слідує воскресіння, якби не було так, то смерть Боголюдини була б марною. «Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша», - говорить апостол Павел (1 Кор. 15:13-14). Тому смерть Христа Спасителя потрібно розглядати в Світлі Його Славного Воскресіння.
   Сила Хресної смерті в тому, що це смерть Боголюдини, а не простої людини. Як говорить святитель Кирил Єрусалимський «страждала і трудилася подвигом терпіння не людина малозначуща, але Бог, Який воплотився». Тому це була смерть Слова Втіленого, і тому за смертю послідувало Воскресіння.
   Дивлячись на Хрест нашого Спасителя ми плачем і радієм. Плачем, що саме «я» своїми гріхами розпинаю Христа, що саме «я» вбиваю цвяхи в Його Пречисті руки; і радієм, бо не дивлячись ні на що, Іісус Христос спасає «мене», мирить «мене» з Богом. Прослідкуйте за логікою роздуму – всі мої гріхи особисто мене ставлять перед Богом. Чудово сказав з цього приводу вище згаданий Георгій Флоровський: «кожен повинен з'єднатися з Христом особисто і вільно – у згоді вірувати, у згоді любити».
    Господь прийняв смерть за нас і в «єдиному тілі примирив нас з Богом посередництвом Хреста, убивши ворожнечу на ньому» (Єф. 2:16). Тому саме на поприщі Великого посту Церква пропонує нам згадати Голгофу, згадати страсті Христові, поклонитися Хресту на якому Бог-Слово звершив наше спасіння, прийняв смерть заради нашого життя.