Престольне свято: Різдво Пресвятої Богородиці

21 вересня

Свято встановлене Церквою в IV столітті і є першим двунадесятым святом церковного літургійного року , адже  по старому стилю церковний  рік  починається 1 вересня (14 вересня за н.ст). і присвячений «початку спасіння людства». Господь, перш ніж народитися на землі і прийняти людську природу, приготував Свою Пречисту Матір, тому це світле свято є особливо значне і радісне:

Радісне  це свято тому, що це день народження Божої Матері–Владичиці неба й землі, а важливе, бо відкриває людям велику правду віри про Богоматеринство Пречистої Діви, з якої «засіяло Сонце Правди – Христос Бог наш».

Про саму подію свята — народження Богородиці Євангеліє не розповідає.  Загалом воно подає мало відомостей про Богородицю: нічого не сказано про Її народження, молоді літа чи  Успіння,  Євангеліє навіть не подає імен Її батьків. Усю цю інформацію черпають лише з Святого Передання та апокрифів.  У канонічних текстах збережено дуже мало відомостей про життя Святої Діви, тоді як, Євангеліє Якова (170-180 рр.) дало підставу для установлення таких празників як Зачаття св. Анни, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Іоакима та Анни – батьків Марії

Ось що повідало нам Святе Передання про обставини, пов'язані з цією подією.

           У невеликому Галилейському  місті  Назареті жила престаріла подружня пара - Іоаким та Анна. Чоловік та жінка були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким та Анна довгий час були бездітні і плакали про те, що у них немає дітей. Одного разу Іоаким у велике свято приніс в Єрусалимський храм дари Господові Богові. Але священик не захотів  прийняти  дарів  Іоакима, тому що він був бездітний,(бездітність вважалася як прокляття), а діти вважалися  благословенням  Божим.

         Тим часом дружина його, що була удома, теж почула, що первосвященик в храмі відмовився прийняти їх дари із-за бездітності. Вона дізналася  також,  що чоловік її, сумуючи та плачучи, пішов в пустелю, і сама заплакала. Анна пішла у свій сад, сіла під лавровим деревом, зітхнула і, поглянувши на небо повними сліз очима, помітила вгорі, на дереві, гніздо, в якому пищали маленькі пташенята. "Навіть птахи мають дітей, а у нас немає такої розради в старості", - подумала Анна.  Безнастанно благаючи Бога про народження дитини, вони дали обітницю посвятити її на служіння Господу.

Несподівано Анні  явився Ангел Господній. Він сказав: "Ти зачнеш і народиш Дочку, благословенну, вище усіх. Через Неї отримають благословення Боже і усі земні народи. Через Неї буде дано усім людям Порятунок. Ім'я Їй буде Марія".

У той же самий час Ангел явився в пустелі і Іоакиму. Він сказав: "Іоаким! Бог почув твою молитву, і Він благоволить дарувати тобі Свою благодать. Твоя дружина Анна  зачне і народить тобі  Дочку, яка буде радістю для всього світу. Ось тобі знак, що я говорю тобі правду: йди до храму в Єрусалим, і там, біля Золотих воріт, знайдеш свою дружину Анну, якій я сказав те ж саме".

Здивований Іоаким, дякуючи  усім  серцем Бога, з радістю поспішно відправився в Єрусалим, до храму. Там, як сказав йому Ангел, він побачив Анну, що молиться Богові біля Золотих воріт, і розповів їй про Ангела. Вона також  розповіла  чоловікові про все, що бачила і чула про народження Дочки. Помолившись Господові і вклонившись Йому в храмі, подружжя повернулося додому.

Через дев'ять місяців у Анни народилася Дочка, Найчистіша і    Найблагословенніша. Найвище, що було коли-небудь створено, початок нашого порятунку, наша Заступниця перед Богом. Про її  різдво  раділи небо і земля.  З нагоди Її народження Іоаким приніс Богові великі дари і  жертви,  отримав  благословення  первосвященика,  священиків  і  усіх  людей  за  те,  що удостоївся благословення Божого.

Свята Церква справедливо називає Іоакима і Анну Богоотцями, тому що від Пресвятої їх Дочки діви Марії народився Ісус Христос.

      У Євангелії Якова зазначено, що Пречиста Діва по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері від архієрейського роду Аарона:

Свято  Різдва Пресвятої Богородиці належить до одних із найдавніших. Перша згадка про це свято дійшла із IV cт. Палестинське передання свідчить, що св. Олена, мати імператора Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм в честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V ст. св. Прокл, патріарх Константинопольський (439-446) також згадує це свято. На Заході перша згадка також датується V ст. і знаходиться у сакраментарії папи Геласія (492-496). Тоді ж, у V cт. Анатолій, єпископ Константинопольський, створив на день Різдва Пресвятої Богородиці стихири, що співаються до сьогодні. Свято надалі прославили такі визначні автори церковних піснеспівів як Андрій Критський,  Сергій, патріарх Константинопольський, Іоанн Дамаскін, патріарх Герман, Іосиф Студит та інші. У Різдві Пресвятої Богородиці Святі Отці прославили наближення Божества до благодатного єднання з людиною в образі вибраної Діви, народженої за обіцянкою Божою.

Народження Марії стало знаком прощення первородного гріха, запорукою звільнення, що знову відкрило перед людиною двері до вічного життя.

Історія свята Різдва Пресвятої Богородиці виразно демонструє якою складною і тривалою вона була. Автори церковних піснеспівів – святі подвижники та ісповідники  Церкви – натхнені глибиноюсвяткової події, втілили це у яскравих поетичних образах та епітетах. Пресвяту Матір звеличили як:

Все це є свідченням глибокого осмислення значення події Різдва Пресвятої Діви, що поширювалося і утверджувалося разом із богослужебним півчим репертуаром. Це розуміння втілилося у поетичному звеличенні Матері Божої як найчистішого і найдосконалішого образу Церкви, а сама подія Різдва Пресвятої Богородиці стала знаком особливого наближення Творця до людей: