Блаженніший Митрополит Володимир: статті та публікації

Блаженніший Митрополит Володимир: «У мене залишилось багато спогадів, як ми всі сімейно проводили дні підготовки до Святої Пасхи, чекаючи дійсно оновлення і Воскреслого Христа»

   У ті старі часи, коли я народився, в нашому православному народі була жива віра у вчення Святої Церкви. По мірі сил і можливостей, з Божою допомогою ми йшли до свого спасіння через Церкву, через Спасителя і Бога нашого, Якого ми сповідуємо і Якому поклоняємося.
Про Великий піст ще в малому віці щось пояснював батько покійний, щось мати пояснювала, і, таким чином це наростало у благочестиву традицію… Пам’ятаю в дні великопісні моменти радості, духовного злету і торжества.
  В мене залишилось багато спогадів, як ми всі сімейно проводили дні підготовки до Святої Пасхи, чекаючи дійсно оновлення і Воскреслого Христа…
   У нас в селі, на жаль, була школа чотирирічна. Коли дітей стало менше, школу закрили, приміщення розорили. Частина нашого села ходила в Летичівську середню школу. Ходили із села пішки. Треба було йти 3 кілометри лісовим полем в один бік, і 3 назад. Але, пам’ятаю, ще школярами, ми постилися дуже обережно, з відповідальністю, пояснюючи це тим чи іншим фактом Новозавітної історії, з історії Церкви.
   Потім була семирічка. Особливо пам’ятне, як ми збиралися до сповіді – з яким страхом і з якою радістю, що очікує нас світле і святе.
   Церква була в нас в селі, і, слава Богу, залишилась. У навколишніх селах церкви всі знищили, а наша була кам’яна, в ім’я святого Михаїла. Тож ми всі збиралися у храм на богослужіння…Часто збиралися так, щоб ніхто не знав. Ночували в гуртожитку, у колишньому домі священнослужителя, настоятеля цього храму. Декілька разів він нас запрошував прислужувати на богослужінні, знав, що ми віруючі…
   Але тоді були певні обставини… На Різдво всі були по домах. А потім, уже на старий новий рік, Обрізання Господнє, було можливим, щоб ми стали в церкві під якимось кутком, щоб нас менше бачили.
   А вже коли жили в гуртожитку, деякі хлопці підозрювали, що я ходжу до церкви. Та про це не говорили, в нас було дружнє співчуття, товариство.

   Побажання віруючим на Великий піст:

…Все, що Церква робить, що благословляє – є настановою Божою людям. Піст дається Богом, щоб людина могла подумати про Бога, про себе, про вічне життя, і могла в силу цього потягнутися до кращого, могла почати творити добро, якого не творила до цих пір.