Шевченкове - село Кобзаря

Шевченкове - село Кобзаря

  Шевченкове (до початку ХІХ ст. Керелівка, до 1929 - Кирилівка) - село в Україні на Придніпрянській височині в Звенигородському районі Черкаської області, місце, де провів своє дитинство Тарас Шевченко. Тут 1816 року у кирилівського селянина Тетерюка Яким Бойко купив для свого зятя Григорія Шевченка стару хату. Тут виріс Тарас Шевченко. У 1823 році померла мати Тараса - Катерина. Батько взяв нову дружину, але й сам довго не прожив - помер у 1825 році. В 11 років Тарас Шевченко вже був круглим сиротою.
  Шевченкове та Моринці, село, де народився Тарас Шевченко, разом із прилеглими селами Будище і Вільшана об'єднані у Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка". У Будищах знаходиться маєток пана Енгельгардта, який відправив Шевченка на навчання, а з Вільшани Кобзар зробив перший крок до визнання.
Чи не в кожному вірші Шевченко з болем та сумом згадує рідні місця, до яких він мріяв повернутись, але лише тричі за все своє життя зміг відвідати.
  По смерті Шевченка люди їхали у Керелівку, на батьківську садибу Пророка українського народу. До маленького зошита, першої книги вражень, вони записували свої відчуття духовного піднесення, енергетики цих місць. Залишали в ній також багато побажань з приводу створення на цій святій для кожного українця землі музею чи облаштування "хоч маленької музейної кімнати".
  В 1935 році розпочалося будівництво музею. У 1939 році до 125-річниці з дня народження Кобзаря відкрили літературно-меморіальний музей. Музейні матеріали розповідали про життя та творчість поета, художника, гравера, філософа, мислителя. Привертали увагу оригінальні речі - стіл, лава з Шевченкової хати, меблі з Енгельгардтового маєтку, стародруки, мистецькі вироби місцевих умільців, подарунки, що надійшли від родичів Т.Г.Шевченка.

 175 роковини з дня народження українського Генія, а також своє 50-річчя літературно-меморіальний музей зустрів оновленим. В той час було проведено реконструкцію та капітальний ремонт приміщення. Просто неба на подвір’ї відтворили в дійсних розмірах хату батьків Шевченка, збудувавши її за кілька десятків метрів від місця, де вона стояла насправді. На місці, де стояла батьківська хата - постать 13-літнього Тараса в бронзі. Босоногий, з чобітками за плечима, в полотняній одежині, з розумними, ясними очима - він мандрує в далекі світи, ніби щойно вийшов з батьківської хати.
  В 1992 році літературно-меморіальний музей Т.Г.Шевченка ввійшов до складу новоствореного Державного історико-культурного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", який об’єднав села дитинства Кобзаря. На балансі заповідника знаходиться 40 об’єктів та пам’яток культурної спадщини України. У 2006 році Державному історико-культурному заповіднику "Батьківщина Тараса Шевченка" надано статус національного.