ПРАВОСЛАВНЕ ШЕВЧЕНКОВЕ - <
Виділена помилка:
Повідомити Скасувати
Закрити
Наверх

Хроніка подій: Великий піст.

Великопісне Послання Предстоятеля Української Православної Церкви

28.02.2012.

 

ВЕЛИКОПІСНЕ ПОСЛАННЯ

Блаженнішого Володимира,

Митрополита Київського і всієї України,

Предстоятеля Української Православної Церкви, 

архіпастирям, пастирям, чернецтву

і всім вірним чадам Української Православної Церкви

 

 

 

Нині — час умилостивлення, —
не пропустімо ж слушної нагоди; час покаяння
у гріхах — поспішімо ж скористатися цією благодаттю. Будемо утримуватися від їжі,
а насамперед — від гріхів: звільнення від зла —
перше з благ.
(Святитель Іоанн Златоуст. «Про піст»)

 

 Наближення днів Великого посту спонукає Нас звернутися до Нашої возлюбленої пастви зі словами повчання й заклику до виконання сокровенної суті святої Чотиридесятниці.
   Великий піст даний нам Богом як найсильніший засіб зміни нашого життя, яке має у собі домішки гріха, що затьмарює його і спотворює мету нашого існування. Святий піст, що в нього ми входимо, є благодатним горнилом, з якого людина виходить новою і очищеною, являючи собою коштовність перед Господом. Преподобний Авва Дорофей, повчаючи своїх чад, каже про святу Чотиридесятницю: «Бог дав ці святі дні для того, щоб, якщо хто постарається з уважністю і смиренномудрістю подбати про себе і покаятися у гріхах своїх, — він очистився від гріхів, які вчинив протягом усього року».
   Господь Своїм прикладом установив Чотиридесятницю як універсальні ліки для всіх вірних чад Церкви. Це те духовне лікування, звертаючись до якого людина отримує зцілення тіла і душі, для життя вічного. У ці дні ми особливо покликані до старанних духовних трудів: до приборкання своїх пристрасних бажань та гріховних помислів, ухилення від вчинків, не гідних християнина, утримання від лихослів’я і заздрості. Ми повинні не лише утримуватися від гріха, а й усіма силами прагнути не спокушати братів наших, не спонукати їх до гріха, а, навпаки, бути прикладом благочестя і покаяння, доброго сумління, що зберігається в дусі миру та союзі любові. Бо, за словом Господа: «Горе такій людині, через яку спокуса приходить» (Мф. 18: 7).
   Вступаючи у подвиг Великого посту, ми повинні зробити головне діяння, необхідне для його проходження: відкрити двері свого серця, аби туди міг увійти Христос. А це відбувається лише через особисте покаяння і щире прощення образ, завданих нам нашими ближніми. Про це добре говорить давній аскет і подвижник преподобний Єфрем Сирін: «Якщо ти, людино, не прощаєш всякого, хто согрішив проти тебе, то не обтяжуй себе постом і молитвою. Якщо брату своєму, на якого за щось гніваєшся, не прощаєш провини його, то зовсім марно постиш і молишся, — Бог не прийме тебе».
   Звертаючись до Повноти Української Православної Церкви, щиро дякую всім за молитви про Наше здоров’я. Ми постійно відчуваємо вашу гарячу молитовну підтримку, завдяки якій Господь підводить Нас від одра хвороби. Зараз, завдяки Богу й молитвам Церкви, Ми поступово відновлюємо Наші сили, що вселяє в Нас віру в можливість повернутися до повноцінного виконання обов’язків Предстоятеля Української Православної Церкви найближчим часом.
   Сьогодні Святу Церкву терзають секулярні віяння та розколи, спровоковані князем віку цього. Це ніяк не сприяє цілям і завданням, які стоять перед кожним православним християнином у його служінні правді Христовій. Але всіма своїми силами будемо прагнути до миру, заповіданого нам Христом Спасителем.
   Возлюблені у Христі брати архіпастирі, чесні отці, боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати та сестри! Вступаючи у дні святої Чотиридесятниці, закликаю на вас Боже благословення, прошу святих молитов за Наше здоров’я, і про одне молю Господа — нехай утвердиться мир між вами. Гідно несіть подвиг Великого посту, пам’ятаючи, що він звершується через приниження себе, смирення своєї гордині й служіння далеким і близьким із християнською любов’ю, сповненою милосердя.
Євангельське світло нехай буде вам маяком, що вказує шлях до тихої пристані життя нашого — Воскреслого Христа Спасителя.
Прошу пробачити мені мої гріхи і закликаю на вас Боже благословення.


† Володимир
Митрополит Київський і всієї України,
 Предстоятель Української Православної Церкви

 

 

ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВИЯ: В НЕДЕЛЮ 1-ю ВЕЛИКОГО ПОСТА

 Торжество Православия совершается в первую Неделю (воскресенье) Великого поста. Оно было установлено в Греции в IX в., в память окончательной победы над врагами православия - иконоборцами. Учение о почитании икон, основанное на св. писании и утвержденное обычаем первых христиан, до VIII в. оставалось неприкосновенным. Но иконоборческая ересь, появившаяся в самой Греции, распространилась по многим странам. Церковь Божия подверглась гонению, большему чем от язычников. Более 100 лет лились слезы и невинная кровь истинно православных, которые боролись за право изображать на иконах Господа Нашего Иисуса Христа, Божию Матерь и святых, а также молиться им перед иконами. Этих православных заключали в темницы, подвергали мучениям и казням. Честные иконы и мощи святых сжигались..

 

СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРИЯ ПАЛАМЫ: В НЕДЕЛЮ 2-ю ВЕЛИКОГО ПОСТА

      Во второе воскресенье Великого Поста Православная Церковь празднует память святителя Григория Паламы.  

     Родился будущий святитель в 1296 г., образование получил в Константинополе. После ранней смерти своего отца, сенатора Константина, происшедшей в 1301 г., Григорию выпало находиться под покровительством императора Андроника II. Таким образом, первые 20 лет жизни юноша жил при царском дворе, а в дальнейшем ему, обладавшему разнообразными дарованиями, предстояла быстрая и успешная карьера.  

 

ХРЕСТОПОКЛОННА НЕДІЛЯ: В НЕДІЛЮ 3-ю ВЕЛИКОГО  ПОСТУ

   У третю неділю Великого посту, яку Церква іменує Хрестопоклонною, ми приходимо в храм, щоб вклонитися Хресним Стражданням Іісуса Христа, прославити Його Славне Воскресіння. І для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння?
    Четвертий тиждень Великого посту Церква іменує Хрестопоклонним. Слід відзначити, що літургічні особливості цієї неділі аналогічні особливостям двонадесятого свята Воздвиження Хреста Господнього. У цей день ми приходимо в храм вшанувати Хресні Страждання Господа, прославити Його Славне Воскресіння. Та для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння, щоб поклонитися Хресту, на якому Господь звершив наше спасіння.

                                                  

Сходите на Пассию…

Ирина ЯКОВЧУК

     Преисполнена мирского рационализма, «включилась» в богослужение со второго икоса, да и сказать по правде, настроена была по-постовому: отстоять «на посту», и если благословит Господь, то и проникнуться богослужебным духом... Теперь мне хочется, чтобы как можно больше людей прониклись этим чувством, поэтому — сходите на Пассию!
    "Слово „пассия” имеет латинское происхождение и обозначает страдание. Сам чин богослужения включает в себя чтение глав Евангелия, в которых говорится о страданиях, смерти и погребении Господа и Спасителя нашего Иисуса Христа. В соответствии с тем, что священная история эта рассказана четырьмя евангелистами, во время поста совершается четыре Пассии, на каждой из которых прочитывается одно из евангельских повествований", ? поведал сайт Днепропетровской епархии УПЦ.
                                                                                

 ПРЕПОДОБНОГО ИОАННА ЛЕСТВИЧНИКА :В НЕДЕЛЮ 4-ю ВЕЛИКОГО ПОСТА  

   
Неделя 4-я Великого поста. На четвертой неделе Великого поста Православная Церковь вспоминает прп. Иоанна Лествичника. Многолетние подвижнические труды в одном из Синайских монастырей позволили этому святому старцу в VI в. написать одну из величайших книг, названную им «Лествица». Она была и остается любимым чтением монашествующих и благочестивых мирян нашего Отечества. По этой книге стремились они разрешить возникающие духовные проблемы, получали ответы на возникающие вопросы, по ней учились обретению великого дара – добродетели послушания.

 

 

ПРЕПОДОБНОЙ МАРИИ ЕГИПЕТСКОЙ : В НЕДІЛЮ 5-ю ВЕЛИКОГО  ПОСТУ

   В одном палестинском монастыре в окрестностях Кесарии жил преподобный инок Зосима. Отданный в монастырь с самого детства, он подвизался в нем до 53 лет, когда был смущен помыслом: "Найдется ли и в самой дальней пустыне святой муж, превзошедший меня в трезвении и делании?" 
   Лишь только он помыслил так, ему явился Ангел Господень и сказал: "Ты, Зосима, по человеческой мере неплохо подвизался, по из людей нет праведного ни одного ( Рим. 3, 10). Чтобы ты уразумел, сколько есть еще иных и высших образов спасения, выйди из этой обители, как Авраам из дома отца своего ( Быт. 12, 1), и иди в монастырь, расположенный при Иордане"...                                    

 ...В тот год и авва Зосима, по монастырскому обычаю, перешел Иордан. Ему хотелось глубже зайти в пустыню, чтобы встретить кого-нибудь из святых и великих старцев, спасающихся там и молящихся за мир...   

 

 

Благовещение Пресвятой Владычицы нашей Богородицы и Приснодевы Марии

     Благовещение, двунадесятый праздник, празднуется 7 апреля (нов ст.), (25 марта по ст. стилю), отстоит ровно на 9 месяцев от даты празднования Рождества Христова, имеет один день предпразднства и один день попразднства, в который празднуется Собор архангела Гавриила. Предпразднство и попразднство отлагаются, если Благовещение случается на Страстной или Светлой седмице. 


 

ВХОД ГОСПОДЕНЬ В ИЕРУСАЛИМ:  

 В НЕДЕЛЮ 6-ю ВЕЛИКОГО ПОСТА  

Все четыре евангелиста повествуют о Входе Иисуса Христа в Иерусалим за несколько дней до крестных страстей Его. Когда после чудесного воскрешения Лазаря Иисус Христос за шесть дней до Пасхи собрался для празднования ее идти в Иерусалим, то многие из народа с радостным чувством последовали за Иисусом, готовые сопровождать Его с торжественностью, с какою в древние времена на Востоке сопровождали царей. Первосвященники же иудейские, негодуя на Иисуса за то, что Он возбуждал к Себе необыкновенное почитание в народе, задумали убить Его, а также и Лазаря, «потому что ради него многие из Иудеев приходили и веровали в Иисуса».

            


ПАСХА - ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

   Це найбільше свято стоїть осібно у ряді православних свят. У нього є дуже точна народна назва - "праздников Праздник".
   На третій день після поховання Христа рано вранці в неділю декілька жінок (Марія, Саломия, Иоанна...) пішли до труни, щоб принести пахощі, призначені для тіла Ісуса. Підійшовши, вони побачили, що великий камінь, що загороджував вхід в труну, відвалений, труна порожня, а на камені сидить
Ангел господній. Вид Його був як блискавка, і одяг Його білий як сніг. Устрашившись Ангела, жінки прийшли в трепет. Ангел же сказав: "Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте: Ісуса розіпнутого. Його немає тут. Він воскрес, як сказав".
 


Назад до переліку